У Каневі відкрили пам’ятну дошку з допіру невідомими іменами загиблих у 1941-у воїнів та жителів міста


Повернутись

28 жовтня ц.р. Україна відзначала 74-ю річницю вигнання нацистів з України. Урочисті заходи з нагоди пам’ятної дати у Каневі проходили напередодні – з 26 по 27 жовтня ц.р.

У п’ятницю, 26 жовтня ц.р., на Меморіалі Слави відбувся мітинг-реквієм за участі представників структурних підрозділів виконавчого комітету Канівської міської ради, школярів та студентів навчальних закладів міста. Присутні поклали квіти до Меморіалу Слави та хвилиною мовчання вшанували воїнів і цивільних громадян, які докладали максимум зусиль, щоб наблизити бажану перемогу, та дітей війни, котрі піднімали країну з руїн.

В ході заходу відбулося урочисте відкриття пам’ятної дошки з іменами 75-х бійців-захисників Канева та цивільних громадян, які загинули при обороні нашого міста в 1941 році, і допіру їх імена значились як невідомі.

Так, у результаті пошукової роботи, проведеної Клубом-музеєм ветеранів війни і праці протягом 2015-2016 років були встановлені імена 75-х осіб, які значились як невідомі і перепоховані у 1985 році в підземеллі меморіального комплексу «Батьківщина – мати» парку Слави. Всього поховано в підземеллі останки 214 осіб. Із них імена 54-х радянських воїнів були встановлені ще у 80-х роках минулого століття.

Із нині встановлених 75-ти імен: 70 воїнів 26-ї армії, які загинули при захисті Канева в липні-серпні 1941 року з і складу 4-ї повітрянодесантної бригади (9 осіб), 2-го медико-санітарного батальйону 199-ї стрілецької дивізії (7 осіб), 1054-го стрілецького полку 301-ї стрілецької дивізії (54 особи) та 5 цивільних осіб. До цивільних осіб відносяться: 40-річна жінка – мати Марія Анісімовна Лопата (була вагітна 6-ю дитиною) та її три доньки  - Уляна, Марія, Люба і син Григорій.

«Ця сім’я, як і більшість громадян міста, надавали допомогу нашим воїнам: допомагали пораненим воїнам, прали білизну, готували їжу, надавали притулок. Сім’я загинула 15 серпня 1941 р. внаслідок попадання німецької авіабомби в льох, в якому родина разом із кількома бійцями 26-ї армії переховувались від нещадних бомбардувань гітлерівської авіації. На довгі 44-и роки цей льох став для загиблих братською могилою. Лише в 1985 році останки були перепоховані у парку Слави. Але внаслідок поспіху відповідальних осіб, мати і діти поховані були як невідомі.

Історія стала відомою завдяки тому, що дивом залишилась живою четверта донька Олександра Юхимівна Лопата (нині покійна). Вибуховою хвилею її викинуло на велику відстань з льоху та контузило. Вона і розповіла про трагедію своїй доньці – Ользі Миколаївні Ковмір. Факт загибелі підтверджується і письмовими спогадами канівської поетеси Катерини Піки, яка товаришувала із загиблою Уляною», - йдеться у повідомленні клубу-музею ветеранів війни і праці.

Почесне право відкрити меморіальну дошку отримали канівські ветерани Другої світової війни Леонід Тітов і Іван Яременко. Потому панахиду за загиблими провів отець Єпіфаній.

- Коли забувається одна війна – приходить інша, - звернувся священик до присутніх, наголосивши на важливості пам’ятати свою історію, пам’ятати імена тих, хто віддав своє життя заради нашого майбутнього.

Продовжилося відзначення Дня визволення України від нацистів у суботу, 27 жовтня ц.р. на набережній Дніпра. За сприяння місцевого осередку «Радикальної партії Олега Ляшка» тут пройшов фестиваль юшки. Окрім як поласувати улюбленою стравою, гості заходу мали змогу послухати пісень у виконанні творчих колектиів міста, зокрема, чоловічого та жіночого хорів ветеранів, які цього року відзначили ювілейні дати. Так, чоловічому хору ветеранів виповнилося 35 років, а жіночому  – 25. З цієї нагоди учасники  колективів отримали вітання та нагороди.

  Друк статті