«Сонячна дорога пам’яті» під таким девізом пройшов 24 травня в конференційному  залі Шевченківського національного заповідника  захід  присвячений 80-ій  річниці  від дня народження В.П. Берези.

Василь Панасович Береза – відомий в нашому місті науковець, педагог, перекладач, поет, Заслужений працівник культури України, Заслужений для культури Польщі, лауреат премії імені О.Кобця, багатолітньому директору бібліотеки – музею А.П. Гайдара (нині музей «Літературна Канівщина»), чиє життя знаменне не круглою цифрою років, а його  самовідданою роботою та творчістю.

 

Василь Панасович Береза  народився 21 січня 1936 року в родині  Марії  Гаврилівни та Панаса Миновича на вулиці Бесарабія в місті Каневі серед своєрідної природи, де поєдналися напівгірські краєвиди з широчінню Дніпра. Дитинство Василя було нужденне, але освітлене родинною злагодою і материнською ласкою, наукою шляхетних вчителів і Тарасовою горою. Ще маленькими  Василько взявши за руку меншу сестричку Зіну ходив на Тарасову гору 22 травня у день перепоховання Тараса Шевченка і  на свято відкриття музею – 18 червня, а також у бібліотеку музею.

Маючи тонку і вразливу душу, вірне, спостережливе око, природний талант, майбутній  педагог, науковець, поет та перекладач  свідомо і підсвідомо вбирав у себе звичаї народу, перлини його поетичної творчості, його духовне багатство, лад рідної мови, щоб потім на цьому родючому грунті виплекати  свою оригінальну, самобутню, чарівну  творчість  та поезію.     
Василь Панасович  дуже шанував своїх вчителів  Канівської школи   ім. Т.Г. Шевченка, любив і поважав своїх однокласників, дружбу з ними проніс через роки.

Після школи Василь хотів навчатися, але  потрібно було відслужити в армії.  Служив    в  Угорській Народній Республіці. Успішно здавши  вступні екзамени Василь  вступив до вузу.  Прекрасні студентські літа летіли швидко, після  третього курсу  Василь Панасович  подав заяву Данилову Якову Михайловичу – директору музею Т.Г. Шевченка, з проханням прийняти його на посаду сезонного екскурсовода. На той час у музеї уже працювала  його старша сестра Катерина, завідувачем  наукової бібліотеки музею, а вже пізніше у 1966 році прийшла працювати і сестра Зіна - спочатку науковим працівником потім заступником директора.


Здається на той час Василь Панасович не думав, що на все життя вибрав собі професію музейного працівника. В 1965 році у віці 29 років він став першим   директором бібліотеки – музею А.П. Гайдара.

Перед молодим науковцем постало питання будівництва, експлуатації приміщення, побудови експозиції музею, підготовки юних екскурсоводів та багато інших питань. Але молодий енергійний коллектив з честю  справлявся з поставленими завданнями. Василь Панасович   41 рік очолював коллектив і перебуваючи на заслуженному відпочинку постійно підтримував з працівниками  звязок. Він любив людей і це відчували і його коллеги, відвідувачі музею друзі і знайомі. Понад 20 років очолював правління Канівської районної організації Українського товариства охорони памяток історії та культури.

Василь Панасович володів не лише українською, а й російською та польською мовами. Польську мову він опанував, навчаючись в Київському національному університеті ім.Т.Г. Шевченка. Любов до мови, культури Польщі проніс крізь усе своє життя. Впродовж 40  років  Товариство «Ляторосль» очолював Василь Панасович,  за що його в 2012 році було нагороджено почесною відзнакою Республіки Польща «Заслужений для Польської культури». На захід завітали  та виступили  заступник міського голови Матінова Н.А. та заступник консула з Посольства республіки Польща  Україні Аліція Томащек.

«Мені  таланило на дружбу з кобзарями – писав у своїх спогадах Василь Береза, - спочатку познайомився, а потім потоваришував з Никоном Прудким, а потім з Олексієм Чуприною.»  Разом з Чуприною проводили уроки української фольклористики в бібліотеці-музеї. Затамувавши подих, діти слухали народні думи, пісні та казки у виконанні кобзаря. В 1990 році Василь Панасович   приймав участь у толоці, коли зводилася світлиця, хата діда Івана вартового могили Т.Г.Шевченка. Коли сіли обідати Олексій Чуприна натхненно грав на бандурі. В добрих дружніх відносинах був Василь Панасович із Заслуженим діячем культури України Володимиром Горбатюком  на заході звучали прекрасні пісні у його виконанні.

Захід підготували та провели працівники Костянецького будинку культури,відділу «Літературна Канівщина», працівники Шевченківського національного заповідника,  за підтримки міського відділу культури вела програму Задорожна Юлія – науковий працівник клубу музею ветеранів війни та праці.

                        Заболотна Г.М. - директор Костянецького БК

  Друк статті