Сплата земельного податку за земельні ділянки юридичними особами – платниками єдиного податку четвертої групи
Повернутись
Цікаве на цю тему:
- Координаційна рада з питань розвитку підприємництва
- Про Програму підтримки малого підприємництва в м. Каневі до 2020 року
- Опублікований Перелік груп технічно складних побутових товарів, які продаватимуться виключено з застосуванням РРО
- Порядок часткового відшкодування з міського бюджету відсоткових ставок за кредитами, залученими суб’єктами малого і середнього підприємництва для реалізації бізнес-проектів
- ДО УВАГИ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ЧАСТКОВЕ ВІДШКОДУВАННЯ З МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ ВІДСОТКОВИХ СТАВОК ЗА КРЕДИТАМИ, ЗАЛУЧЕНИМИ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЕКТІВ
- Інформація для підприємців
- Про встановлення місцевих податків і зборів на території м.Канів на 2019 рік
- Відповіді на 5 запитань про використання (та оподаткування) власних коштів підприємця
- Відповіді на 5 запитань про застосування РРО ФОП – платниками єдиного податку
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє платників податків, що відповідно до п. 292 прим. 1.1 ст. 292 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Так, згідно з частиною першою ст. 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина друга ст. 22 ЗКУ).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. «б» частини третьої ст. 22 ЗКУ).
Частинами другою та четвертою ст. 59 ЗКУ, зокрема, визначено, що юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Відповідно юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб.
Отже, юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи, які є власниками/користувачами земель сільськогосподарського призначення та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються такими платниками для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
За інші земельні ділянки, в тому числі за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи сплачують земельний податок на загальних підставах.
